ВИДАТНІ ЛЮДИ БОРИСЛАВА

 
 

ВИДАТНІ ЛЮДИ БОРИСЛАВА

Ґеоргій Бойко (10.03.1933, м. Борислав - 19.07.2002, м. Львів) – інженер-нафтовик, доктор геолого-мінералогічних наук з 1990, академік, головний вчений секретар та віцепрезидент УНГА, громадський діяч, дослідник історії нафтової промисловості Борислава.



СПОГАД ПРО БАТЬКА

Осіннім ранком 1983 р. ми вийшли з електрички у Тухлі і ще довго простували вздовж колії. Навколо у ранковій імлі синіли Карпати. "За церквою повернемо направо, - сказав батько, - а тоді довго будемо йти просто, вздовж річки Головчанки, аж до її лівої притоки, вона й виведе нас на гарне місце, де розкладемо намет. А потім - на Маківку, я знаю стежку на південному схилі гори.
Ти піднімешся з нами на вершину, Лідусю?" - звернувся він до п'ятирічної внучки, чиї уродини ми приїхали святкувати в гори. І задоволений стверджуючою відповіддю, батько почав розказувати. Тут, в Карпатах, він міг говорити відкрито про все, "нічого не завертаючи в папірчики". Його слухали тільки дружина Христина, дочка Люба, син Тарас та онука Лідуся і ... віковічні сосни. Нишпорки на вершини не піднімаються. На Маківці вітер вторив його словам і доносив відгомін боїв усусусів з москалями. Ми бродили по зарослих чагарниками окопах, між могилами полеглих українських героїв і вслухалися у тоді заборонені сторінки нашої історії.
"А знаєте, картина "Маківка" О. Новаківського висіла у вітальні нашого сусіда Сасика у Бориславі, і хлопчиком я не раз слухав розповіді мого тата Юхими про січових стрільців," - на блакитні батькові очі навертаються сльози. Його рідного тата замордували більшовики, втікаючи наприкінці червня 1941 р. з Галичини. Наша бабця Стефця з восьмирічним Юрчиком пережили всі страхіття голодної та холодної німецької окупації. Та безрадісне дитинство не заламало його щирої до людей натури, вродженої духовності, веселої вдачі та допитливого характеру. Все нове, незвідане його вабило: він пізнавав розмаїтий світ, а тоді щедро ділився набутими знаннями з іншими. Він умів підтримувати тему розмови і зі старшими колегами, і з друзями своєї внучки.
Та все це тільки у спогадах. Бо 19 липня 2002 р. не стало нашого тата - Бойка Георгія Юхимовича, доктора геолого-мінералогічних наук, віцепрезидента Української нафтогазової академії, чудової, сердечної людини.
Юрій Бойко народився 10 березня 1933 р. в родині інженера у місті Борислав. На землі його прадіда ще наприкінці ХІХ ст. знайшли нафту. Родина діда по материнській лінії, що мала восьмеро дітей, була заможною, батьки виховували дітей у достатку, дали освіту і видали заміж усіх шістьох дочок за українських інтелігентів. Свої дитячі та юнацькі роки батько провів у Бориславі, місті, що і зараз має неповторний дух: свіжість карпатських лісів з домішкою аромату нафти. Він був надзвичайно прив'язаний до мами, любив вітчима, як рідного батька, до Борислава завжди їздив як на свято.
Та жага до знань перемогла і в 1950-1955 рр. Юрій навчається у Львівській політехніці на геологоро-звідувальному (нафтовому) факультеті, який успішно закінчує.
Непристосовницький тип його характеру вповні проявляється, коли він з дружиною та маленькою дочкою втікає через рік з місця скерування на роботу в місто Бєлєбей у Башкирській АРСР і повертається у рідний Борислав. У 1956 р. це було досить небезпечно. Відразу після приїзду батько влаштовується на Бориславську озокеритову шахту гірничим майстром, а згодом він призначений на посаду головного інженера.
У 1959 р. Георгій Бойко поступає в очну аспірантуру при кафедрі мінералогії Львівського університету. Його науковим керівником і вчителем був академік Євген Лазаренко, ректор університету. Наша родина переїжджає до Львова. Через 4 роки батько захищає кандидатську дисертацію про озокерити Прикарпаття і залишається працювати в університеті. Та зацікавлення нафтою, а особливо причинами її утворення в надрах землі, приводить його до Інституту геології та геохімії горючих копалин АН УРСР у відділ "Проблем глибинних вуглеводнів", де він пропрацював 38 років. Г. Бойко розробляє методи пошуку нафти та газу, які за його словами "полягають у визначенні за даними дослідження будови надр, а також особливостей розповсюдження у них нафтогазових покладів, місця і глибини буріння пошукових свердловин".
У 1986 р. він робить першу спробу захистити докторську дисертацію у Московському інституті геології і розробки пальних копалин, але невдало. Основний закид полягав у базуванні багатьох положень на теорії неорганічного походження нафти і газу, яка конфліктувала із загальноприйнятою теорією органічного походження нафти і газу московських учених. Але батько не поміняв своїх наукових переконань на вимогу москвичів. У наступній своїй роботі не торкався суперечливих питань, а базувався на геофізичних дослідженнях. Як результат - блискучий захист у 1989 р. на тій самій спеціалізованій раді докторської дисертації "Про глибинну будову літосфери і газоносність осадових басейнів світу". Та основна увага в дисертації стосувалася нафтогазоносності надр України.
Г. Бойко автор 5-ти монографій з питань нафтогазоносності та близько 150-ти статей у наукових виданнях. У радянські часи він з співавторами отримав авторське свідоцтво на винахід "Спосіб підземної виплавки озокериту". Георгій Юхимових був багаторічним членом спеціалізованої вченої ради з захисту докторських дисертацій Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України. Він єдиний з львівських учених, чий винахід "жильної форми залягання нафти" занесений у книгу "Історія Національної Академії наук України". На даний час у світі перемагає неорганічна теорія походження нафти і газу і ім'я Бойка, єдине з України, фігурує поряд з іменами інших учених, її прихильників, на інтернетівських сторінках у розділі світової науки. Піклуючись про наукове майбутнє України, Георгій Бойко мав добрий десяток аспірантів. А бувши головою Державної екзаменаційної комісії на геологічному факультеті Львівського національного університету з розумінням і підтримкою ставився до майбутніх геологів.
У нашого тата було багато хобі. Філателія, старовинні листівки та конверти, нумізматика - ці зацікавлення він успадкував по вітчимові. Шахи навчився грати у 12 років, у 15 р. виборов друге місце у шаховому турнірі на першість Дрогобицької області серед юнаків і не переставав грати ніколи; грав навіть зі своєю онукою Мартусею.
Батько надзвичайно любив музику. Вони з нашою мамою, музикантом за освітою, часто відвідували концерти, були присутні на всіх театральних прем'єрах. Батько був релігійною людиною, ходив до церкви, а також добре знав історію світових релігій. Найбільшим щорічним святом у нашій родині було Різдво, коли батьки, ми з сім'ями та його сестра Ганна з чоловіком вечеряли разом за традиційним столом. Опісля, тато завжди просив маму: "Христинко, заграй нам коляд". Мама їх знає без ліку, отож часом співали до півночі. Його очі променіли сердечною радістю, він дуже любив свою родину, рідне місто Львів, Галичину, Україну.
Ця любов спонукала його займатися питаннями історії науки. Зокрема, досліджувати спадщини та відновлювати імена українських учених, що силою обставин публікували свої праці нерідною мовою і несправедливо зараховувалися до когорти іноземних науковців. Спадщини вчених Юліана Медвецького, Романа Залозецького,Базилюка, письменника Стефана Коваліва, першовідкривача гасу Яна Зега, професора Ісидора Шараневича, імена нафтових підприємців Сасиків, Левицьких, Максимовичів і багатьох інших (див. Галицька брама №1, 1997 р. "Нафта") повернені українським нащадкам батьковою працею в архівах Львова та публікаціями у періодичних виданнях. Він написав понад 50 газетних та журнальних статей з історії геологічної науки та українознавства.
Батько підтримував тісні контакти з польськими спеціалістами з історії науки, зокрема з професором Вуйціком більше як 20 років. Публікував статті у віденському журналі "Австрійсько-Український огляд". Наш батько був активним членом товариства "Просвіта" та дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Читаючи одну з його останніх праць "До історії української еліти в Галичині", опубліковану в геологічному збірнику НТШ, розуміємо, що це тільки перший етап його досліджень. В планах був аналіз австрійського етапу, що "відзначався зародженням нової української еліти".
А ще був проект музею нафти і газу під відкритим небом у селищі Східниця біля Борислава.
А ще задумав нову працю "Геологія та нафтогазоносність Карпат", де планував синтезувати усі геологічні справи у Галичині за 150 років.
А ще був завжди люблячим чоловіком, уважним батьком і дідусем.
У людях надзвичайно цінував пунктуальність, якої і сам у житті дотримувався. Можливо, це йому допомагало, попри всю зайнятість, знаходити час для своєї великої пристрасті - мандрівок Карпатами. І коли ми не раз разом піднімалися на вершини, на його вустах під густими вусами грала усмішка щасливої людини. Такий його образ назавжди залишиться в наших серцях. Хай рідна земля буде йому пухом.

Тарас Бойко, Люба Свірська (з дому Бойко), 30.09.2002 р., м. Львів.

http://www.forumpress.it/30_09_2002/p07.htm


Создан 22 фев 2005



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
free counters Locations of visitors to this page Погода в Україні