Микулич О. Герої Євромайдану назавжди залишаться з нами. // „Нафтовик Борислава” № 22 (8454), 21.03.2014 р. – С. 2, іл.

 

Микулич О. Герої Євромайдану назавжди залишаться з нами. // „Нафтовик Борислава” № 22 (8454), 21.03.2014 р. – С. 2, іл.




© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.

 

 Герої Євромайдану назавжди залишаться з нами

 

У нинішній час в Україні відбуваються доленосні та історичні події не лише у боротьбі за встановлення справжніх громадянських та державницьких прав, але й збереження Суверенності та Незалежності держави України від агресора й окупанта – Російської Федерації. Із 21 листопада 2013 р. до 22 лютого 2014 р. у м. Києві на майдані Незалежності та в численних місцевостях нашої держави відбулася Європейська революція або Революція гідності за права і свободу українців у своїй країні, повстання українського народу проти корупційної, антиукраїнської, диктаторської влади. Участь у них в різних формах протесту, різноманітній допомозі взяли численні свідомі і патріотичні громадяни з усієї України в тому числі із нашого міста Борислава.

Одразу ж, після брутального та протизаконного побиття 30 листопада 2013 р. протестуючих студентів на Майдані у м. Києві, відбувались постійні, активні мирні протести українського народу. Народ на майданах України щодня чекав розуміння законних вимог протестуючих з боку влади, однак через два місяці з початку протестів 22 січня 2014 р., і це в історичний День Злуки українських земель, влада вдалася до вбивств мирних громадян – брутально розстріляла та замордувала п’ятьох осіб. Цей день став Кривавим Днем Соборності. Відбувалися викрадення людей, їх жорстоке побиття, тортури та вбивства. Такі події відбулися вперше не лише в історії «демократичної» Незалежної України, але й перші під час мирного протесту ХХІ століття у Європі. Це викликало шок, обурення і стурбованість не лише в нашій країні, але й за кордоном. Безліч людей надіялися, що повторення вбивств мирних осіб більше не буде. Відбувалися панахиди, вшанування справжніх Героїв України – Героїв Євромайдану. На майданах та вічах люди їх назвали Героями, що стали ангелами, народ пообіцяв ніколи їх не забути.

Саме в цей же час усно вперше було запропоновано бориславській міській владі гідно вшанувати пам’ять про загиблих перейменуванням вулиці на честь справжніх Героїв України – євромайданівців. Адже так уже зробили інші міські ради в Україні та за кордоном. Однак несподівано для усього цивілізованого суспільства 18–21 лютого 2014 р. на Майдані та вулицях Києва сталися непоправні численні жертви серед мирних людей у боротьбі із диктаторським владним режимом. А саме, злочинною владою було вбито понад 100 (сто) наших українських співвітчизників, а сотні важко поранено та травмовано. Більшість із них були цинічно розстріляні снайперами. Це була трагедія українського народу – геноцид влади тирана проти власного народу. Загиблих українських Героїв одразу ж назвали Небесною Сотнею.

Серед них був і бориславець – Герой України 49-річний Андрій Корчак. Він народився 18.07.1964 р. у м. Бориславі. Виховувався у сім’ї християнській, патріотичній. Адже він був онуком пароха храму Івана Хрестителя у мікрорайоні Губичі в 1960–1974 рр. о. Якова Боровика, який після репресій та ліквідації Сталіним 1946 р. УГКЦ й надалі залишався підпільним священиком УГКЦ. Згодом Андрій проживав і навчався у Стрийській школі № 2, мав вищу освіту, був неодружений, працював будівельником у містобудівному підприємстві м. Стрия, там проживав з 81-річною матір’ю Дарією та батьком Богданом. Вони також були репресовані. Із 1990-х рр. батько разом із братом Юрієм який також народився у м. Бориславі 1960 р. і працював у колективі ШБУ № 7 м. Борислава проживали у нашому місті. Помер 2003 р. якого поховали у м. Бориславі. Молодша сестра Ольга народилася у Стрию де й тепер проживає. Андрій з братом залишились безробітні, і на Євромайдані у Києві прагнули кращої долі для усіх українців. Андрій Корчак перебував на Майдані з короткими перервами ще із 30 листопада 2013 р., де був десятником третього десятка Стрийської третьої сотні. Під час штурму беркутівцями на вул. Інститутській 18 лютого 2014 р. Андрій одержав важкі травми голови від побиття та вибуху гранати, помер у столичній лікарні № 17. Чин прощання з Андрієм відправлено 21 лютого 2014 р. в Успенському соборі м. Стрия, де й був похований. На заклик Стрийської міськ­ої ради було приспущено прапори та оголошена жалоба.

Саме Герою України Андрію Корчаку потрібно посмертно надати звання Почесного громадянина м. Борислава за те, що загинув за нашу з вами свободу, а не так, як мають це звання ті Почесні громадяни Борислава, які усе своє життя відсиділи у теплих кабінетах і ніякої боротьби за права чи свободу України не здійснювали.

Ці сумні події уже увійшли до нашої трагічної і одночасно доленосної новітньої історії. І станом на сьогоднішній день лиш офіційно заявлено, що загинуло на українській землі під час Єврореволюції 102 особи, а травмовано 1350 осіб. Та й надалі відбуваються поодинокі вбивства мирних українських патріотів у Харкові, Донецьку та Криму. Українці, пам’ятаймо, що ніхто і ніщо не повинно бути забуте!

Тому для гідного вшанування невинно загиблих українців Українське Товариство охорони пам’яток історії та культури м. Борислава 24 лютого 2014 р. звернулося з офіційним листом до міського голови Борислава з проханням, щоб на пленарному засіданні Бориславської міської ради депутати прийняли рішення про відзначення та гідне вшанування пам’яті справжніх Героїв України а саме: щоб було перейменовано одну із центральних вулиць нашого міста Борислава на вул. Героїв Євромайдану. Адже такі рішення про перейменування вулиць і площ (навіть по дві та три в одному місті) уже прийнято та готуються до прийняття рішеннями численних міських, селищних і сільських рад у Хмельницькому, Тернополі, Вінниці, Дрогобичі, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Луцьку, Житомирі, Сумах, Кіровограді, Кременчуку, с. Свидівок, та ін., а також навіть за кордоном. Уже встановлено скульптури, інформаційні і пам’ятні таблиці, стенди, банери тощо.

Для гідного вшанування і постійного патріотичного розвитку нинішньої та майбутньої молоді нашого міста ми запропонували перейменувати вул. Шкільну на вул. Героїв Євромайдану. Адже ця вулиця є однією із центральних вулиць нашого міста і на ній розташована низка освітніх, виховних і громадських організацій.

Отож, 27 лютого 2014 р. у залі виконкому Бориславської міської ради представниками влади, осередків партій та громадських організацій відбулось обговорення пропозиції Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури м. Борислава від 24 лютого 2014 р. щодо вшанування Героїв перейменування вул. Шкільної на вул. Героїв Євромайдану. На засіданні було повідомлено, що цю ініціативу також уже підтримали учасники одного з останніх зібрань на бориславському майдані. Також було обговорено пропозицію створити у центрі м. Борислава на розі вул. Д. Галицького та М. Грушевського сквер імені Небесної Сотні. На обговоренні прийнято також рішення про інформування бориславців про юридично-практичну складову в справі перейменування вулиці. Адже, як виявляється, є такі чиновники-бюрократи, які нібито не проти такого вшанування справжніх Героїв України, однак, створюють якісь надумані перешкоди через нібито якісь ще незрозумілі, міфічні громадські слухання мешканців вулиці. Це просто шокуючий цинізм, блюзнірство... у нашому місті. Адже десятки тисяч бориславців мають пряме відношення до Єврореволюції.

За ці три місяці понад 40 автобусів з активістами було відправлено на київський столичний Майдан для протестів. Тисячі бориславців постійно здавали гроші, ліки, кров, теплу одежу, продукти харчування, надавали іншу матеріальну та моральну підтримку. Кожен свідомий українець переживав, молився, і, як міг, допомагав у боротьбі за свою гідність, права, свободу. У місті була оголошена триденна жалоба, попри зимову пору падав лише теплий дощ, наче небесний сум за Небесною Сотнею, а деякі українські прапори у нашому місті й надалі майорять з чорними стрічками. І, найважливіше, те, що окрім вбитого бориславця Андрія Корчака ще 10 (десять!) наших співмешканців, зокрема, Гулик Артур, Карпин Віталій, Кушнір Олександр, Мамедов Сергій, Петрів Валерій, Слив’як Володимир, Сокол Василь, Сушик Анатолій, Томан Андрій та Хоп’як Назар – уродженців і жителів м. Борислава, були важко травмовані найманцями злочинного режиму. Сьогодні Герої України, в т. ч. і бориславці, лікуються у численних вітчизняних та закордонних медичних закладах.

Визначення перейменувати саме конкретну вул. Шкільну є правильним і обґрунтованим. Вона є в центрі нашого міста. Такими історичними подіями, які відбулися останнім часом, не називають околичні вулички, назви яких більшість мешканців навіть не знають і ніколи не будуть знати. Сама назва Шкільна ніякого ні історичного, ні культурного значення не несе в собі. Ця назва просто побутова, констатуючи і так відомий факт – це, як масло масляне.

Чомусь у 1920–1930-х рр. чужинці на нашій українській землі цю вулицю називали вул. Леґіонів. Ця назва символізувала їхню патріотичність і відданість у боротьбі за свою незалежність. То чому ми, українці, здобувши кров’ю свою свободу, надалі маємо бути меншовартісними – рабами брехні, неправди і приниження? Адже саме сьогодні бачимо шалену інформаційну брехню та збройну агресію із захоплення від 28 лютого 2014 р. наших земель у Криму та в Херсонській області ворогом Української державності – імперської влади Росії, яка порушила наше фундаментальне право – територіальну цілісність України.

Тож у Бориславі навпроти початку вул. Героїв Євромайдану буде сквер імені Небесної Сотні. Згодом мешканці Борислава спроможуться у цьому сквері встановити меморіал, пам’ятник чи пам’ятний знак усім Героям. І саме таке вшанування буде постійно виховувати справжній патріотизм у наших дітей, молоді (студентів медичного коледжу) міста, до речі, якого за час нашої Незалежності нам так усім не вистачало, і зараз маємо те, що маємо. Також пам’ятаймо, що саме зі студентів розпочалася наша Єврореволюція. Її поважають і нею захоплений увесь цивілізований світ. Це також постійно владі нагадуватиме про справжню народну владу, контроль і страх не лише Божий, але й людський гнів на цій землі проти беззаконня.

Отож, подаємо на офіційний запит Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури м. Борислава офіційну відповідь спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Бориславської міської ради на ім’я Бориславського міського голови: «щодо перейменування вулиць юридичний відділ міської ради повідомляє, що порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні регулюється Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445.

Відповідно до вказаного Тимчасового положення перейменування вулиць не тягне за собою видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, взамін існуючих правовстановлюючих документів.

Порядок видачі, реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею та договорів оренди землі регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею та договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647.

Виходячи з положень даної Інструкції перейменування вулиць не тягне за собою видачу документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, взамін існуючих правовстановлюючих документів.

Одержання нових свідоцтв про право власності на нерухоме майно документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою у зв’язку з перейменуванням вулиць може здійснюватись за бажанням самого громадянина».

Також, офіційно стверджуємо, що згідно законодавства ніяких оплат не потрібно при зміні назви вулиці у реєстрації місця проживання. На підставі офіційного рішення сесії відповідний орган ставить новий штамп у паспорті, там вписує нову назву вулиці зі старою нумерацією будинку та датою колишньої реєстрації (прописки), адже проживаюча особа не змінювала місце проживання, та й до назв вулиць чи нумерації ніякого прямого відношення не має. Адже сьогодні певна особа може проживати тут, а завтра, через численні її права чи життєві обставини, вже на іншій вулиці, в іншому місті, селі та навіть за кордоном. Це, згідно чинного законодавства, лише права й обов’язки депутатів міської ради для правильного і логічного упорядкування вулиць, будівель чи іншої інфраструктури певного населеного пункту.

Шановні українці, не будьмо байдужими, відстоюймо свої права, завжди пам’ятаймо та гідно вшануймо наших справжніх національних Героїв України!

 

Вічна слава Героям України! Слава "Небесній Сотні!" Слава Україні!!

 

Олег МИКУЛИЧ, доктор історії,

відповідальний секретар Українського

Товариства охорони пам’яток історії

та культури м. Борислава.

 

18.03.2014 р.

м. Борислав.

 

© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.



Обновлен 08 апр 2014. Создан 21 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
free counters Locations of visitors to this page Погода в Україні