Микулич О. Інвестиційна історія нафтовидобутку у Бориславі. // „Нафтовик Борислава” № 55-56 (8389-8390), 26.07.2013 р. – С. 4.

 
 

Микулич О. Інвестиційна історія нафтовидобутку у Бориславі. // „Нафтовик Борислава” № 55-56 (8389-8390), 26.07.2013 р. – С. 4.




Микулич О. Інвестиційна історія нафтовидобутку у Бориславі. // „Нафтовик Борислава” № 55-56 (8389-8390), 26.07.2013 р. – С. 4.

 

© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.

 

 

Інвестиційна історія нафтовидобутку у Бориславі

 

 Цього року у місті Бориславі, Галичині, Україні, Європі та й у всьому світі відзначається знаменита подія – 160 років від часу винайдення Йоганом Зегом (1817-1897) промислової переробки бориславської нафти та озокериту на нафтопродукти та парафін.

Хоча ще із часів середньовіччя, як на території нашого Борислава, так і в інших місцях Галичини, був відомий нафтовий промисел з видобування нафти, її примітивної переробки та застосування у господарських, медичних та інших цілях. Однак саме винахід методу (способу) промислової переробки та застосування хімічної очистки нафтових дистилятів львівським фармацевтом Йоганом Зегом у аптеці Петра Міколяша започаткував промислову діяльність у видобутку та застосуванні нафтопродуктів за новими, майже раніше невідомими, призначеннями. Це було його технологічне рішення, що стало новим і корисним у господарській діяльності та було практично застосоване у технічних цілях.

Тож після подання Й. Зегом 27.05.1853 р. заяви та опису винаходу до державних управлінь, після їх розгляду та перевірки офіційними експертами, його винахід був визнаний та отримав від Міністерства торгівлі австрійської держави правову охорону. Цей винахід став об’єктом промислової власності, що засвідчувалося особливим правоохоронним документом, згідно якого він мав виключні права або монополію на цей вид промислової діяльності.

Так 02.12.1853 р. у м. Відні видано привілей, тобто патент на ім’я Йогана Зега, як правовласника на винахід. У ньому вказується: Очищення гірської нафти хімічним способом так, що вона завдяки цьому стала придатною до використання у технічних цілях, чим надано йому виключне право на використання та здійснення промислової діяльності з переробки нафти протягом визначеного періоду часу.

Отож із 1853 р. у Бориславі розпочався промисловий видобуток нафти й земного воску, тобто озокериту. Спочатку ним почали займатися вітчизняні, а згодом й іноземні торговці, підприємці та промисловці. Одним із них, серед перших, був відомий львівський промисловець Роберт Домс, який у Бориславі 1854 р. розпочав промисловий видобуток озокериту, а з 1861 р. він у нашому місті застосував вперше в Галичині та Україні буріння нафтових свердловин ударним методом глибиною понад 100 м.

Вартість видобутої нафти й озокериту 1855-1865 рр. складала 15 мільйонів золотих ринських. А 1866 р. експортовано за кордон 150 тисяч метричних центнерів галицької нафти. Однак через значний попит на озокерит у 1860-1870-х рр. в Бориславі видобувалося більше озокериту аніж нафти. Адже ціна озокериту була утричі більшою від нафти, а вартість їх видобутку була однакова. У 1865-1870 рр. кількість нафтових й озокеритних підприємств (фабрик, заводів) у Бориславі, Дрогобичі та околицях збільшилася від 18 до 30.

Про цей значний, навіть у світовому масштабі, розвиток нафтово-озокеритної промисловості Борислава свідчить ціла низка унікальних та неповторних історичних фактів та подій. Окрім індустріальної та економічної історії нашого міста, є також велика історія й соціального, громадсько-політичного та культурно-релігійного життя його мешканців.

До залучення великих інвестицій у нафтову промисловість Борислава можна віднести й те, що за кошти приватних осіб із Товариства Дністрянської Залізниці збудовано й 31.12.1872 р. у Бориславі введено в експлуатацію залізницю, що зумовило ще більший його нафтово-озокеритний промисловий розвиток. Тож уже 1873 р. у Бориславі було 12 тисяч ям-криниць (т. зв. „дучки”, копанки, копальні), з яких видобутком нафти і озокериту займалися три найбільші фірми – „Перша Галицька Спілка Скальної Олії” власністю промисловців Ґартенберґа і Ґольдхамера, далі – підприємець із Шльонська М. Дінґлер і уже згаданий Роберт Домс, а також ще 73 великих і середніх та 779 малих підприємств, де працювало 10,5 тисячі робітників. Тодішній Бориславський нафтово-озокеритний промисловий басейн (район) давав понад 80 % видобутку нафти та 100 % озокериту усієї Галичини.

Розпочалася велика спекуляція з продажу земельних наділів для нафтово-озокеритних копалень. Місцеві селяни за продаж одного моргу землі вимагали навіть 10 тисяч золотих ринських. А за оренду земельних наділів промисловці платили власникам ґрунтів від 25 до 100 золотих ринських за 25-ти сажневий – це близько 100 м кв. копальні або вартість 25 відсотків видобутої сировини. Так виникли так звані „бруттовці”. Вартість будівництва однієї копальні складала 500 золотих ринських, отож загальна сума інвестицій вітчизняних і закордонних підприємців складала близько 6 мільйонів золотих ринських. Того ж 1873 р. у Бориславі було видобуто 17 тисяч тон озокериту і понад 10 тисяч тонн нафти загальною вартістю 4,38 мільйона золотих ринських.

1876 р. частину озокеритних копалень на Волянці фірми промисловців Ґартенберґа і Ґольдхамера купила французька фірма „Бернштейн і Фед” у Парижі, яка створила фірму „Французьке Товариство мінерального воску та нафти” з капіталом 1 мільйон франків.

Через ці величезні прибутки як приватних осіб, так і великих надходжень коштів до бюджетів міст Дрогобича, Львова та ін., а також до державної скарбниці у столиці Відні 13 вересня 1880 р. нафтово-озокеритну промисловість Бориславa оглянув під час візиту сам австро-угорський імператор, цісар і король Франц-Йосиф І із численними державними і місцевими службовцями, політиками, промисловцями.

Із 1886 р. у Бориславі розпочала діяльність Гірнича школа, згодом як Крайова гірничо-вертнича школа. Бориславський озокерит уперше використали для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю, прокладеного між Європою і Сполученими Штатами Америки.

Яскраво та правдиво про розвиток нафто-озокеритної промисловості у Бориславі писали відомі наші письменники: Іван Франко – 24 твори (19 художніх творів і 5 статей, найвідомішим твором є повість „Борислав сміється” (1881 р.) та Стефан Ковалів – численні нариси і оповідання.

Із 1893 р. у Бориславі розпочав свою промислову діяльність відомий канадський підприємець Вільям Генрі Мак-Ґарвей (1843-1914). Спершу він прибув у Європу як керівник нафтової фірми „Контіненталь Ойл Компані”, а згодом спільно із лондонським банкіром німецького походження Джоном Берґхаймом, створивши нафтову фірму, запровадив буріння свердловин так званим канадським способом. Ця їхня спілка з центром у столиці Австрії Відні мала 10 мільйонів корон капіталу та нерухомість вартістю 8 мільйонів корон. На початку ХХ ст. у ній працювало 2400 осіб, а дивіденди складали 15 відсотків. Вільям Мак-Ґарвей вважав себе рівноправним князем і свою дочку видав заміж 1895 р. за відомого німецького князя Фердинанда фон Циппеліна.

1899 р. у Бориславі й Тустановичах були створені філіали – майстерні з виготовлення вертничих (бурильних) інструментів Стрийської фабрики бурильних інструментів, засновниками і власниками яких були закордонні промисловці Перкінс і Мак-Інтош.

На початку ХХ ст. у Бориславі також мав численні нафтові копальні відомий нафтовий промисловець Давид Фанто із Відня, а в інших місцевостях та країнах – ще й кілька нафтопереробних підприємств і контролював ринки збуту нафтопродуктів у багатьох країнах Європи. Його без сумніву можна вважати бориславським, галицьким, австрійським та навіть європейським Рокфеллером чи нафтовими промисловцями Братами Нобелями.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. видобуток нафти у Бориславі відбувався переважно з фонтануючих свердловин. Фонтани неконтрольованих викидів нафти досягали 100 м висоти. Інвесторами нафтовидобувних фірм були численні європейські банкіри, кредитні установи та відомі банки.

Якщо 1899 р. у Бориславі було видобуто 5 % загальної продукції Галичини, то вже через 10 років (1909 р.) з усього Бориславського нафтового родовища видобули 1 920 500 т нафти – 93 % від усієї видобутої нафти Галичини, а це 2 053 100 тонн, що становило на той час майже 5 % світового видобутку нафти. Галичина займала третє місце у світовому видобутку нафти після США та Російської імперії. Борислав також продовжував займати перше місце у світі з видобутку озокериту – продукти його переробки експортували у понад десять країн світу.

Із 8 липня до 10 серпня 1904 р. у нашому місті відбувся загальний страйк 3813-и працівників нафтово-озокеритної промисловості, який став відомим на весь світ.

За період з 1853 р. до 1907 р. у Бориславі видобуто 10 023 000 т. нафти. Та найвідомішою свердловиною у нас та в усьому світі за видобутком, а також пожежею на ній, була 1908 року нафтогазова свердловина „Ойл Сіті” (згодом № 298), яка діяла у 1907-1947 рр. Також Борислав і надалі посідав перше місце світового видобутку озокериту. Отож він став найвідомішим, найстарішим, найбільшим і єдиним у Європі промисловим центром нафтово-озокеритної промисловості. Для переробки такої великої кількості видобутої у м. Бориславі нафти австрійський уряд у м. Дрогобичі в 1910 р. збудував найбільший у Європі нафтопереробний завод. Вартість його будівництва склали 6,2 мільйонів корон – це була одна з найбільших інвестицій в історії цілої Галичини.

Технічний промисловий прогрес у видобутку, транспортуванні, переробці та збуті продукції озокериту, нафти й супутного нафтового газу сприяв і швидкому урбаністичному та соціальному розвитку Борислава й околиць. Тож Борислав уже де-юре з 1906 р. став містом, а Тустановичі – з 1912 р. містечком.

1912 р. у Бориславі створена державна науково-дослідна установа – Геологічна станція, а після її реорганізації з грудня 1932 до 1952 р. діяв Карпатський геологічно-нафтовий інститут. Робота його здійснювалась у трьох напрямках: вивчення геологічної будови Карпат, Передгір’я Карпат і промислової геології.

1911 р. збудовано перший газопровід супутного нафтового газу довжиною 10 км із м. Борислава до нафтопереробного заводу „Галичина” у м. Дрогобичі, а 1912 р. побудовано другий магістральний 12-кілометровий промисловий газопровід з компресорною станцією до державного нафтопереробного заводу в м. Дрогобичі.

І хоча ще 1913 р. у нашому місті вперше здійснили буріння нафтогазової свердловини обертовим методом – це так званий роторний спосіб, однак через складну геологічну будову покладів у м. Бориславі продовжували буріння свердловин ударним методом – це так зв. канадський спосіб буріння свердловин. Буріння нафтогазової свердловини до 1000 м ударним методом тривало близько двох років, в залежності від складу твердості геологічних порід, та затрачали кошти в сумі близько 14 тисяч доларів.

У місті Бориславі 1914 р. введено в експлуатацію перший у Європі промислово діючий газопереробний завод – т. зв. газолінярня.

Напередодні Першої світової війни нафтова промисловість Східної Галичини, в т. ч. й м. Борислава належала закордонними фірмам, товариствам, спілкам, банкам тощо. Зокрема вони були австро-німецькі та англо-французького походження. На їхню частку припадало 80 відсотків продукції. Та під час польсько-української війни 1918-1919 рр. промислові та урядові кола Франції, підтримуючи домагання Польщі на захоплення території Східної Галичини, сподівалися заволодіти не лише тією частиною, яка належала австро-німецькому капіталові, але й підпорядкувати своєму впливові всю нафтову промисловість Галичини. Тож Англія побоювалася засилля французького капіталу і вносила пропозиції про нейтралітет нафтових родовищ, передавши правління над ними союзній комісії. А США балансували між Англією та Францією, надіючись на позитивне вирішення питання і частково на їхню користь.

1919 р. Польща, одержавши від Франції військову, матеріальну та фінансову допомогу в захопленні земель Східної Галичини, дозволила 1920 р. французькому концерну „Домброва” поглинути багато нафтових фірм Галичини. Цей концерн контролювався Босселем (голова Віденського Уніон-Банку). А Уніон-Банк був тісно пов'язаний з групою Морґана у США.

Згідно інформації у французькому часописі LInformation від 18 серпня 1923 р. довідуємося, що французький капітал 1921 р. складав у нафтовидобувній промисловості 49,25 % продукції, a в нафтопереробній – 52 %. І в наступних роках його частка ще збільшувалися. 1923 р. французький капітал досяг 654 500 900 франків, у той час, коли капітали інших країн складали 511 500 000 франків.

Окрім найбільшого французького капіталу у нафтових фірмах, були також інвестиції й інших держав. Це переважно австрійські, бельгійські, шведські, швейцарські, голландські, американські, польські та інші. А відома нафтова фірма Брати Нобель” у Польщі з 1927 р. найменувалася Стандарт-Нобель” і почала залежати від Стандарт ойл оф Нью-Джерсі”.

Інвестиції вкладали також і в різноманітні галузі господарства, економіки, технологій, досліджень, науки. Так, 1922 р. в м. Бориславі збудовано першу в Україні та Європі електростанцію на природному газовому паливі, що забезпечувала електроенергією не тільки місцеву нафтогазову промисловість, але й міста Дрогобич, Трускавець, Стрий, Самбір та цілу округу. Того ж таки 1922 р. у м. Бориславі вперше розпочали застосовували т. зв. торпедування свердловин за допомогою динаміту. З 1926 р. запроваджено перші геофізичні (сейсмічні) дослідження Бориславського нафтового родовища, а 1928 р. у м. Бориславі вперше розпочали промислове виробництво скрапленого газу.

1926 р. у Бориславі видобуто 637 100 т. нафти, в експлуатації налічувалося 589 нафтогазових свердловин, з них фірма „Сільва Пляна” мала 51 нафтогазову свердловину; „Прем’єр”44; „Нафта”34; „Галіція”29; „Брати Нобель”19; „Ліманова”13; „Діброва-Карпати”13; „Ротенберґ”12; „Діброва-Вулкан”10; „Діброва”10; „Льокшпайзер”7; „Урицька спілка”7; „Товариство ропних промисловців”7. Інші фірми, а їх було близько 200, мали меншу кількість свердловин або лише по одній свердловині.

Якщо в м. Бориславі 1938 р. було видобуто 294,2 тисячі тонн нафти, то 1940 р. – 271,5 тисячі т. Це зменшення видобутку нафти зумовлено не лише подіями Другої світової війни, але й націоналізацією радянською владою нафтової промисловості, де про якісь інвестиції не могло бути й мови, а тим більше про закордонні фінанси.

1944 р. у м. Бориславі було видобуто ще менше – 157,5 тисячі тонн нафти, але 1945 р. уже більше – 177 тисяч тонн. Та це вже був рік другого приходу радянської влади і відновлення її планової економіки та інтенсивної діяльності, незважаючи на проблеми та економічну доцільність їх методів у видобутку нафти й газу у нашому місті Бориславі.

  

Олег МИКУЛИЧ,

доктор історії, член-кореспондент

Української Нафтогазової Академії.

 

14.07.2013 р. м. Борислав.

 

© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.



Обновлен 28 мар 2014. Создан 26 июл 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
free counters Locations of visitors to this page Погода в Україні