ОПУБЛІКОВАНА ПРАЦЯ ОЛЕГА МИКУЛИЧА

 
 

ОПУБЛІКОВАНА ПРАЦЯ ОЛЕГА МИКУЛИЧА

Микулич О. Шануймо свою історію. // „Нафтовик Борислава” № 31 (7839), 18.04.2008 р. – С. 2. – У співавторстві: Тарнавський Р., Романяк М., Сухарєв Г.



Микулич О. Шануймо свою історію. // „Нафтовик Борислава” № 31 (7839), 18.04.2008 р. – С. 2. – У співавторстві: Тарнавський Р., Романяк М., Сухарєв Г.

© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.

Шануймо свою історію.

Проблема як найменувань, так й перейменувань старих назв вулиць не є новою в нашому місті, яке на сьогодні має 103 назви вулиць, одного майдану та 9 провулків. Уперше така проблема виникла ще на початку тридцятих років минулого століття, коли відбулося об’єднання навколишніх громад – м. Борислава, містечка Тустановичі, сіл Бані Котівської, Мразниці та Губич – в єдине, так зване „велике місто Борислав”. Саме тоді, у 1932 р., міська влада одразу ж впорядкувала низку дублюючих назв вулиць Борислава. А згодом, зі зміною кожного режиму, змінювалися й назви вулиць. На початку 1990-х рр., після здобуття незалежності України, у Бориславі змінено майже всі такі назви, а за останні кілька років прийнято ще дев’ять рішень щодо перейменування вулиць.
Врешті-решт ми повинні збагнути, що великий, нафтовидобувний індустріально-промисловий розвиток м. Борислава, який починався з середини ХІХ ст., уже в 1960-х рр. значно зменшувався, а на початку 1990-х рр. суттєво пригальмував свій розвиток. Нині нам потрібно, як у багатьох країнах Європи та світу, розвивати в Бориславі історично-культурну, туристично-відпочинкову та лікувально-оздоровчу діяльність, бо підстав у нас для цього є достатньо.
Ще 22 листопада 2006 р. нафтовики звернулися зі своїм листом (з історичним обґрунтуванням у додатках) до Бориславської міської ради з проханнями та пропозиціями до ювілейного святкування та відзначення пам’яті винахідника промислової нафтопереробки Йогана Зега (1817-1897). Саме, у Бориславській міській раді, після пропозицій і консультацій з відділом архітектури та містобудування й управлінням земельних ресурсів, запропоновано, щоб перейменувати на вул. Йогана Зега не одну із уже діючих старих назв вулиць міста, а одну із вулиць садово-городнього товариства „Діброва” у мікрорайоні Тустановичі. Цю пропозицію підтримала і міська організація Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури і 18 липня 2007 р. скеровано відповідний лист до міської ради, також з історичним обґрунтуванням про найменування у Бориславі вул. Йогана Зега.
Відповідне подання надіслано на розгляд постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, сім’ї і молоді, фізкультури і спорту. Ця комісія 3 вересня 2007 р. прийняла позитивне рішення й вирішила рекомендувати відділу архітектури перейменувати у Бориславі вулицю Зелена-Діброва у мікрорайоні Тустанович на вул. Йогана Зега, а також вирішити питання про перейменування й семи інших вулиць цього садово-городнього товариства.
Тож ще 13 серпня 2007 р. міська організація Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури надіслала лист із додатком, де подана інформація запропонованих решти назв вулиць для перейменування та коротка, історично обґрунтована довідка з іменами заслужених і відомих бориславців. Тут подаємо їх для ознайомлення мешканців:
вул. Лісна – на вул. Братів Доброславичів.
Брати Юрко та Ананій Доброславичі (ХІV ст.) – відомі українські, галицькі бояри, згадуються у письмових джерелах від 19.03.1387 р., власники с. Тустанович та монастиря Борислав, засновники відомих українських шляхетських родин: Тустановські, Бориславські та інші українського родового гербу Сас;
вул. Тиха – на вул. Р. Дашкевича.
Роман Дашкевич (06.12.1892-11.01.1975) – народився у Бориславі, в Тустановичах, визначний український громадський, політичний та військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР, публіцист, видавець, доктор юридичних наук, після ІІ Світової війни змушений був проживати й працювати в еміграції;
вул. Зелена – на вул. Й. Зега.
Йоган Зег (02.09.1817-25.01.1897) – відомий маґістр фармації, визначний дослідник, винахідник і засновник промислової нафтової та озокеритної переробки в Україні з 1853 р., перший аптекар у м. Бориславі з 1876 р.;
вул. Садова – на вул. М. Драґана – продовження колишньої вул. Квіткової, а з 24.02.2000 р. – це вул. М. Драґана.
Михайло Драґан (20.11.1899-08.03.1952) – народився у Бориславі, в Тустановичах, доктор мистецтвознавства, відомий музеєзнавець, історик, визначний дослідник українського мистецтва й архітектури;
вул. Весела – на вул. Ґ. Бойка.
Ґеоргій Бойко (10.03.1933-19.07.2002) – народився у м. Бориславі, доктор геолого-мінералогічних наук з 1990 р., академік, головний вчений секретар та віце-президент Української Нафтогазової Академії, громадський діяч, відомий дослідник історії нафтової промисловості Борислава, за його ініціативою та наполегливою працею відроджено Музей нафтової і газової промисловості України у Бориславі;
вул. Озерна – на вул. І. Калиновича.
Іван Калинович (29.10.1884-12.11.1927) – відомий український бібліограф, педагог, журналіст, літературознавець, видавець, перекладач, редактор української видавничої спілки „Всесвітня бібліотека” в Бориславі 1913-1919 рр., громадський та політичний діяч, з 1903 р. проживав у Бориславі;
вул. Бічна – на вул. Ю. Максимчука.
Юліан Максимчук (30.08.1890-13.12.1980) – старшина УГА, відомий в Україні та світі український філателіст, громадський та політичний діяч, посадник (голова) м. Борислава, після Другої світової війни змушений був проживати й працювати в еміграції.
Однак вирішення питання про перейменування вулиць постійно затягують деякі посадові особи, висувають різні надумані та необґрунтовані причини. Серед них те, що після перейменування вулиць потрібно буде змінювати свідоцтво на право власності на нерухоме майно, державні акти щодо права власності на земельну ділянку, що викличе додаткові витрати. За нашим зверненням юридичний відділ розглянув клопотання й написав висновок: перейменування вулиць не тягне за собою видачу документів, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою взамін існуючих правовстановлюючих документів. Одержання нових свідоцтв про право власності на нерухоме майно, документів що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, у зв’язку з перейменуванням вулиць може здійснюватися за бажанням самого громадянина.
12 листопада 2007 р. міська організація Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури надіслала до міської ради ще одного листа з трьома інформаційними та обґрунтованими додатками. Це питання розглянуто на засіданні виконкому, яке відбулося 24 грудня 2007 р., однак там і надалі висували необґрунтовані та вигадані різні причини, через які буцімто не можна перейменувати дублюючі назви вулиць, і розгляд цього питання відклали.
А проблемою, з якою зіткнулися мешканці мікрорайону Тустанович, – і не тільки вони, але й комунальні та інші служби міста – є те, що на місці садово-городнього товариства „Діброва” уже є вулиці, на яких розташовані приватні житлові будівлі та земельні ділянки, що на них знаходяться, територіально, офіційно у межах м. Борислава, і мають дублюючі назви старих основних вулиць у різних частинах міста: Лісна, Тиха, Зелена, Садова, Весела, Озерна, Бічна. Такий стан справ призводить до непорозумінь та спричиняє численні плутанини у різних життєвих справах для мешканців Борислава, служб, організацій та установ, у юридичних, господарських та інших питаннях.
Тож ми тут подаємо, як у різних офіційних документах (будинкова книга для прописки громадян, інвентаризаційна справа, банківські квитанції, рішення міськради, заяви, висновки, державні акти на право власності земельних ділянок, зведені акти вартості будівель та споруд, плани земельної ділянки, поверхові плани, експлікації, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та ін.) через так зване "невирішення" цього дубляжу – пишуть назву на прикладі тільки однієї вулиці. Або просто вул. Зелена, або вул. Зелена дач. т-во "Діброва", або вул. Діброва Зелена, або вул. Діброва-Зелена і ще десяток різних варіантів.
Тільки через одну таку помилку потрібно було ходити кабінетами міської ради та виправляти адресу на державному акті на право власності на земельну ділянку, де була просто вказана вул. Зелена. А вул. Зелена у Бориславі вже є десятки років.
Тепер ще один дуже важливий момент. Окрім безладдя в численній паперовій документації, скажімо в усному терміновому повідомленні про місце якоїсь, не дай Боже, катастрофи, біди, допомоги сказаної потерпілим у швидких емоціях чи незрозумілим одержувачем повідомлення пожежної частини, відділу внутрішніх справа, швидкої допомоги, газової служби та інших служб швидкого реагування, не буде вчасно надана допомога. Адже у Бориславі тепер уже є ще сім таких же назв вулиць! То хто буде за це відповідати? Влада чи далі самі мешканці?
Був випадок, коли пенсію одному мешканцеві Борислава віднесли у Мразницю, а не в Тустановичі, бо у місті тепер повторюються офіційні назви вулиць. Тим більше, що зараз планується створити єдиний реєстр виборців міста. То як далі? Чи буде ще гірше?
7 лютого 2008 р. це проблемне питання з перейменуванням дубльованих вулиць міста розглянула постійно діюча депутатська комісія – мандатна, з питань депутатської діяльності, забезпечення законності та правопорядку. Мабуть, у міській раді починають більше розуміти важливість цього питання. Депутатська комісія також прийняла рішення й вирішила підтримати клопотання про перейменування вулиць дачного товариства "Діброва", з висвітленням цієї інформації щодо перейменування вулиць у місцевих засобах масової інформації ("Нафтовик Борислава") перед сесією міської ради, котра розглядатиме це питання.
Отож ми висвітлюємо усю цю справу в часописі для того, щоб міська рада нарешті вирішила майже дворічну пропозицію нафтовиків, краєзнавців та мешканців нашого міста. Адже кожного року у багатьох населених пунктах нашої країни мешканці перейменовують вулиці, тим самим відроджують і шанують свою історію та культуру. Ось кілька прикладів.
2007 р. в м. Києві змінено три назви вулиць, серед них – вул. Січневого повстання рішенням Київради перейменовано на вул. Івана Мазепи, хоча соціалісти та регіонали страшно кричали (так, як дехто і в Бориславі), що перейменування вулиці – це чималі витрати зі столичного бюджету. Однак столична міська рада перейменувала вулицю, відновивши таким чином справедливість. І, як вказано в їхньому рішенні, згідно з проектом рішення не потребує додаткових фінансових витрат.
Або такий цікавий факт: за кордоном, мабуть, більше шанують і поважають наших громадян, історію та культуру, ніж ми самі свою. Ще минулого року в засобах масової інформації повідомляли, а по телебаченню показували репортаж, як в одному з міст Німеччини навіть перейменовано вулицю не німецькою назвою, а ім’ям та прізвищем звичайної української жінки, яка колись там була, до речі, як і сотні тисяч осіб інших національностей, вивезених під час війни, остарбайтером. А минулого тижня міськвиконкомом м. Івано-Франківська вул. Будівельників перейменував на вулицю імені Папи Римського Івана Павла ІІ.
Це все й засвідчує високу культуру, справедливість і патріотизм мешканців цих міст, які шанують як свою, так і чужу історію та культуру, а не так, як у нас, створюється низка необґрунтованих і надуманих причин, аби це питання заганяти у „глухий кут”.

Олег МИКУЛИЧ,
історик, науковий працівник Музею нафтової і газової
промисловості України, член-кореспондент УНГА;
Роман ТАРНАВСЬКИЙ,
історик, голова бориславської міської організації
Українського Товариства охорони пам’яток історії
та культури;
Михайло РОМАНЯК,
завідувач Бориславського навчально-курсового
комбінату НГВУ „Надвірнанафтогаз”;
Георгій СУХАРЄВ,
краєзнавець.


17.03.2008 р.

© Усі права застережено. При копіюванні чи передруку обов’язкове посилання на автора.


Создан 18 апр 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
free counters Locations of visitors to this page Погода в Україні