Життєві висліви та афоризми про життя, тобто про історію. А також інша, цікава інформація.

 
 

Життєві висліви та афоризми про життя, тобто про історію. А також інша, цікава інформація.

Справжня людина повинна їх не тільки читати чи знати, але й дотримуватися і виконувати. Це правила життя.



Історія це те, що колись відбулося, що відбувається зараз, і те, що в майбутньому відбудеться, також буде історія.

І коли буде написана справжня історія кожного населеного пункту, тоді ми будемо мати правдиву і повну історію України.

*******************************************************************************

"Feci, quod potui, faciat meliora potentes". (Зробив те, що міг, ті, які можуть, нехай роблять краще).

*******************************************************************************

„Автобіографія – видумана історія, написана людиною, яка відмінно знає факти”. – Л. Левінсон.


„Багатий не той, хто багатий, а той, хто знає, скільки йому потрібно”. – Сенека.


„Багато людей проводять півжиття у бажанні тих речей, котрих вони могли б досягнути, якби не витрачали півжиття на одні лише бажання”. – Олександр Вулкотт (1887-1943), американський письменник.


„Банки завжди позичають вам парасольку, але, коли піде дощ, вони цю парасольку відберуть”. - Марк Твен.


„Без добробуту немає культури”. – В. А. Збишевські (1903-1985).


„Безкарність робить закони спочатку неефективними, а потім смішними”. – Ф. Ноель (ХVIII ст.), французький монах-бенедиктинець.


„Без хронології немає історії, як без історії немає істинної науки”. – Алєксандр Фєрсман (1883-1945), російський геохімік, мінералог, академік.


„Візьмеш собі добру жінку – будеш щасливий, а візьмеш недобру – станеш філософом”. – Сократ.


„Війни починають не військові. Війни починають політики”. – Уільям Вестморленд, американський генерал.


„В країні посередностей геніальність небезпечна”. – Роберт Інгерсол (1833-1899), американський юрист.


„Все минає, але не Бог і не любов”. – Григорій Сковорода (1722-1794), український поет-філософ, музикант, педагог.


„Демократія є найскладнішою формою державного ладу і тому найслабшою. А в нерозвиненій суспільності вона просто самогубна...”. – д-р Лонгин Цегельський (1875-1950), видатний український політик, активний учасник створення ЗУНРу і її переший міністр внутрішніх справ, а після Акту Злуки – заступник міністра зовнішніх справ УНР.


„Для торжества зла необхідною є лише одна умова – щоб хороші люди сиділи склавши руки”. – Едмунд Берк (1729-1797), англійський публіцист.


„Досвід – це велика річ, він дозволяє вам визнавати помилку кожний раз, коли ви її здійснюєте”. – невідомий автор.


„Дружба, створена на бізнесі, краща бізнесу, створеного на дружбі”. – Генрі Флеглер (02.01.1830–) відомий американський нафтопромисловець, меценат.


„Єдине, чого слід боятись, так це себе”. – Франклін Рузвельт, американський політик.


„І стільки ворогів було в народу, що сам народ став ворогом собі”. – Григорій Чубай.


„Історики не прогнозують події історії, а, аналізуючи їх, дають можливість не повторювати помилки історії”. – Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор.


„Історію можна добре написати тільки у вільній країні”. – писав у листі до Фрідріха Великого від 27 травня 1737 р. Вольтер (Марі Франсуа Аруе, 1694-1778), французький письменник та філософ.


„Historia est magistra vitae”. – „Історія вчитель життя”.


„Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить”. – Іван Франко.


„Кожна людина – історія, не схожа ні на яку іншу”. – Каррель Алексіс (1873-1944), французький хірург і патофізіолог.


„Колекціонери – то щасливі люди”. – Йоган Вольфганг Ґете (1749-1832), німецький письменник.


„Люди діляться на три категорії – ті, хто не рухаються, ті, хто рухаються і ті, хто рухають”. – арабська приказка.


„Людина, котра насмілюється змарнувати годину часу, ще не зрозуміла ціну життю”. – Чарльз Дарвін (1809-1882), англійський природознавець.


„Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили”. – Л. Феєрбах.


„Людину можна краще зрозуміти по її питаннях, ніж по її відповідях”. – Вольтер (Марі Франсуа Аруе, 1694-1778), французький письменник, філософ.


„Люди, яким приносить задоволення марширувати під звуки маршу, отримали головний мозок дарма, вони цілком могли б обійтися лише спинним”. – Альберт Ейнштейн (1879-1955), німецький фізик.


„Мало мати хорошу ідею. Треба ще вміти її реалізувати”. - Рене Декарт (1596-1650), французький філософ.


„Найбільше героїв там, де найменше людських свобод”. – Герберт Спенсер (1820-1903), англійський філософ.


„Найбільшу з усіх помилок робить той, хто нічого не робить із-за того, що може зробити небагато”. – Едмунд Берк (1729-1797), англійський публіцист.


„Найкращий спосіб допомогти бідним - це не стати одним з них”. - Ланс Ханкок, австралійський бізнесмен.


„Найкращий уряд – це той, якого не видно. Найкращий уряд – це той, коли громадянин не знає прізвища прем’єра”. - казав Сміт, а потім це інтерпретувала M. Тетчер.


„Наша цивілізація знаходиться в середній фазі свого розвитку – ми вже не керуємось виключно інстиктами, але все ще не керуємось виключно розумом”. – Теодор Драйзер (1871-1945), американський письменник.


„Не варто марнувати життя на нездійсненні мрії. Краще менше планувати і більше робити”. – Уільям Ченнінг (1780-1842), американський теолог.


„Не застосовуй гармати щоб вбити комара”. – Конфуцій.


„Нема нічого безсоромнішого, ніж бути некорисним для суспільства і для самого себе, маючи розум для того, щоб нічого не робити”. – Блез Паскаль (1623-1662), французький математик, письменник.


„Нема нічого більш небезпечного, ніж діяльність глупців”. – Алдаі Стівенсон (1900-1965), політик.


„Не може насправді претендувати на кращу долю народ, який воліє стояти раком на городах замість того, щоб читати книжки”. – Юрій Андрухович, всесвітньо відомий український письменник.


„Непошана до старовини, до свого минулого, до історії народу є ознакою нікчемності правителів, шкідлива і ворожа інтересам народу... Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців....”. – Олександр Довженко, всесвітньо відомий український письменник, кінорежисер.


„Перед живими ми в боргу увагою, перед мертвими – лише правдою”. - Вольтер.


„Перша прикмета освіти – знати минуле і сучасне свого народу”. – Іван Франко (1857-1916), визначний український поет, письменник, професор, громадський, культурний та політичний діяч.


„Divide et imperia”. – „Поділяй і володарюй”.


„Поклоніння героям найбільше розвинуте там, де найменше розвинуте почуття поваги до людської свободи”. – Герберт Спенсер (1820-1903), англійський філософ.


„Правда - у всіх одна і та ж, але в кожного народу є своя особлива неправда, котру він називає своїми ідеалами”. – Ромен Роллан (1866-1944), французький письменник.


„Раз добром зігріте серце – вік не прохолоне”. – Т. Шевченко.


„Разом нас багато – нас не подолати”. – рефрен Помаранчевої (Оранжевої) Революції в Україні, листопад – грудень 2004 року.


„Свободу неможливо отримати, доки злочинці не втратять голови”. – Максимільєн Робесп'єр (1758-1794), діяч французької революції 1793 р.


„Совість, продана раз, буде продана і вдруге”. – Норберт Вінер (1894-1964), американський математик.


„Ставити під сумнів власні принципи є ознакою цивілізованої людини”. - Олівер Холмс(1841-1935), американський юрист.


„Страх любити рівносильний страху жити. А ті, хто бояться жити уже на третину мертві”. – Бертран Рассел (1872-1970), британський філософ.


„Те, як ми живемо, віддаляє від нас те, заради чого ми живемо”. - Мартін Лютер Кінг (1929-1968), поборник прав людини.


„У великій мудрості – велике горе, і той, хто збільшує знання, збільшує і смуток”. – Еклезіаст, 1:18.


„У перемоги багато батьків, поразка, як правило, сирота”. – Джон Фіцджералд Кеннеді (1917-1963), 35-й президент США.


„Факти – це повітря вченого”. – І. Павлов.


„Хто володіє минулим, тому належить майбутнє”. – Джордж Оруел (1903-1950), англійський письменник, публіцист.


„Хто не живе для других, для щастя інших, для блага ближнього, для блага батьківщини, на користь людству – той не живе для себе самого”. - Стефан Ковалів (1848-1920), український письменник, педагог, перекладач та громадський діяч.


„Часом історія бере справи у власні руки”. – Сергуд Маршал (1908-1993), американський юрист.


„Чим більше ми щось ігноруємо, тим більше ми його боїмося”. - Лівій (64 або 59 до н.е.-17 н.е.), римський історик.


„Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших”. - Б. Паскаль.


„Якщо ви не можете сказати правду про себе, то нема чого говорити правду про інших”. – Вірджинія Вулф (1882-1941), англійська письменниця і літературний критик.


„Якщо людина не прогресує у розвитку, її зразу можна зараховувати до ретроградів”. – Едуард Гіббон (1737-1794), англійський історик.


„Якщо мета релігії – нагорода, якщо патріотизм служить егоїстичним інтересам, а освіта – досягненню соціального положення, то я краще буду невіруючим, непатріотичним і неосвіченим”. – Халіль Джебран (1883-1931), ліванський письменник.


„Якщо нація не спроможна тверезо оцінити свою історію, вона сама живе немов у постійному неврозі. Нація, яка не може змиритися зі своїм минулим, ніколи не побудує майбутнього”. – Март Лаар – естонський політик, історик та державний діяч.


„Якщо нема прибутковості підприємства – то немає і їхнього керівництва”. – Юлія Тимошенко, підприємець, державний та громадський діяч.


**************************************************************************

Багатство із собою в інший світ не забереш.


Береженого Бог береже.


Від любові до ненависті один крок.


Відносься до людей так, як би ти хотів щоб вони відносилися до тебе.


Випадкових перемог не буває.


Вчися все життя і у життя.


Гірше не шукати, ніж не знайти.


Голова не смітник, щоб у неї усе вкладати.


Головне не кількість, а якість.


Довіряй, але перевіряй.


Життя не халва.


Життя це історія. А життя прожити – не поле перейти.


Завжди потрібно відділяти зерно від полови, тобто правду від брехні.


Зрозуміти минуле – бачити майбутнє…


Кінь має чотири ноги і також спотикається.


Коли грубий похудає, то худий помре.


Копаючи яму під когось, з часом сам у неї впадеш.


Ласкаве теля дві цицьки ссе.


Людина мислить але Бог креслить.


Людина спочатку повинна подумати ніж щось сказати чи зробити.


На біду багато не треба.


Народ який не шанує свого минулого, немає майбутнього.


Не все те золото, що блищить.


Не завжди так стається, як думається.


Не такий бідний, щоб купляти дешеву річ.


Немає поганих народів, є погані особи, які нав’язують недобрі справи іншим людям.


Розумний не вірить коли не перевірить.


Сказати легко, але зробити набагато важче.


Скільки людей, стільки ж думок.


Скупий два рази тратить.

 

 

Там де мовчать історики - туди приходять цинічні політики.

 

 

Той, хто хоче, робить більше, ніж той, хто може.


Усе добре, тільки до пори до часу.


У село по розум, а в місто по гроші.


Успіх приходить до тих, хто рухається вперед, до тих, хто розподіляє свої сили з розумом.


Хто не хоче годувати свою армію, тоді буде годувати чужу.


Часткова правда то ціла не правда.


Чим розумний стидається, тим дурний величається.


Чому ж бідний? Бо дурний. Чому ж дурний? Бо бідний.


Чого забагато, то це не корисно.


Чого очі не бачуть, то серце не болить.


Як полюбив, так і з ненавидів.


Якщо ти щось сказав чи зробив недобре то ти повинен це визнати.


Як ти відносишся до людей, так і вони відносяться до тебе.


Якщо в чомусь справа, то це справа в грошах.


Якщо твій друг має ворога, то його ворог може бути твоїм другом.


Якщо щось обіцяв то виконуй.

***************************************************************************

Цікаві історичні факти-парадокси колишньої "цивілізованої" комуністично-радянської імперії! Ось тільки декілька, із декількох тисяч!!!

У лютому 1922 р. у Росії був виданий декрет про вилучення церковний цінностей, що викликало виступи віруючих та протест патріарха Тихона!

25.06.1923 р. у Росії більшовики звільнили з ув'язнення патріарха Московського, з листопада 1917 р., Тихона в обмін на його визнання легітимності радянської влади і згоду співробітничати з нею! У 1988 р. Тихон (Василь Іванович Бєлавін, 1865-07.04.1925) був канонізований Російською православною церквою!

14.03.1926 р. у Радянському Союзі з нагоди 45-ї річниці вбивства російського імператора Олександра ІІ девятьом колишнім учасникам вбивства була призначена персональна пенсія!

17.03.1932 р. у Радянському Союзі був прийнятий закон який забороняв селянам свободу пересування!

08.04.1935 р. у Радянському Союзі було видано декрет, згідно з яким кримінальна відповідальність стала поширюватись на дітей від 12 років, котрих тепер можна було засуджувати до смертної кари!

09.06.1935 р. у Радянському Союзі введено смертну кару за втечу за кордон!

1937 р. у Радянському Союзі була прийнята заборона про перехід працювати з одного колгоспу в інший! Так було радянською владою відновлено селянське кріпацтво, яке було скасоване, в Російській імперії, ще 1861 р.

26.04.1940-25.04.1956 рр. у Радянському Союзі діяв закон про заборону робітникам і службовцям змінювати місце праці. Так у Радянському Союзі існувала панщина та кріпацтво ще й для робітників і службовців.

26.06.1945 р. в СРСР введено звання Генералісимус Радянського Союзу. Наступного дня першим і єдиним його власником став Йосиф Сталін!

ЦК КПРС із Москви, розробляючи нову програму партії, вписав у неї урочисту обіцянку, що нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі. Комуністична партія Радянського Союзу на своєму ХХІІ з'їзді в 1961 р. цю обіцянку урочистo озвучила. І віддала Богу душу раніше, ніж вимерли представники тодішнього покоління радянських людей! Одні так і не дочекавшись комунізму інші так і не змогли його збудувати!

12 червня 1990 р. з'їзд народних депутатів РРСФР ухвалив Декларацію про державний суверенітет Російської Федерації! Цікаво, а від кого вона залежала? Америки, Китаю, України? Чи ще від когось? З 1994 р. цей день в Росії відмічається як державне свято!


P.S. А сучасні історичні парадокси продовжує створювати уже нова Російська імперія – так звана „Федерація”!!!

30.05.2006 р. російські депутати хотіли повернути Крим до Росії на підставі Кючук-Кайнарджийського договору 1774 р. Про таку можливість вони схвалили запит до свого уряду. Згідно тексту цієї мирної угоди між Російською царською імперією та Оттоманською Портою, яких уже, й до речі, не існує, виявляється, що домовленості історичної угоди більш втішні для кримських татар! Адже за договором, Кримське ханство визнавалося вільним, незалежним і винятково татарським. На що претендувала в такому разі Росія, незрозуміло? А жартівники пропонували кримським татарам наслідувати "логіку" росіян і вимагати від них спочатку сплатити данину. Яку, мовляв, Росія заборгувала за 530 років. :)

Головний редактор історико-культурного журналу "Самарская Лука" (Росія), інвалід Галина Маєвская пройшла судово-медичну експертизу у самарському обласному бюро, де експерти-лікарі підготували висновок: "Признана инвалидом I группы в 1969 году (ампутация обеих ног), без переосвидетельствования. Нуждается в постороннем уходе..., на культях потертости, остеофиты… Ходит с палочкой"! А також, як зазначає Г. Маєвська, у висновку написано, що з 01.07.2001 вона "не нуждалась и не нуждается в медицинском уходе, не нуждалась и не нуждается в санаторно-курортном лечении"! Зверталась вона з відкритим листом до Президента РФ, однак не змогла добитися визнання медичного висновку незаконним. Тому в березені 2008 р. вона звернулася до Президента України з проханням допомогти їй пройти державну медичну експертизу в Україні, для одержання відповідного висновку, що відповідає її стану здоров'я.

http://for-ua.com/ukraine/2008/03/24/092150.html



Шокуючі факти русифікації України

У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська від Польщі і особливо від Росії.

Вдалося відшукати низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, москалями і більшовиками-комуністами.

Перші бібліотеки з’явились на Русі в ХІ ст. Були це збірки грецьких рукописів, а також слов’янські переклади богословської літератури та богослужебних книг. Найбільші книгозбірні мали Києво-Печерський монастир та Софіївський собор, при якому за часів Ярослава Мудрого працювало немало переписувачів. Мали свої бібліотеки й освічені бояри та удільні князі. Все це багатство було знищене комуно-більшовицьким режимом.


1626 рік.

Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до св.Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.


1627 рік.

Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено ‘Учительное євангеліє’ Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та ‘Катехизис’ Лаврентія Зизанія Тустановського.

1669 рік.

Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,


1672 рік.

Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.


1677 рік.

Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.


1689 рік.

Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том ‘Четьї-мінеї’ Дмитра Ростовського.


1690 рік.

Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги ‘Четьї-мінеї’ Данила Заточника звелено спалити.


1693 рік.

Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.


1709 рік.

Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов’янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.


1720 рік.

Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.


20 грудня 1720 року.

Петро І видав указ київському губернському князю Голицину, щоб ’- во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные’.


1721 рік.

Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у ‘синодальну контору’ для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.


1724 рік.

Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж ‘провину’ оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.


1729рік.

Наказ Петра І про переписування на Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.


1740 рік.

Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.

Переписи 1740 – 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.


1748 рік.

Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.


1750 рік.

Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м.Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час ‘розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви’, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.


1755 рік.

Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову ‘Четьї-мінеї’ св.Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.


1763 рік.

Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.


1764 рік.

Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним – ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.


1765 рік.

Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.


1766 рік.

Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.


1769 рік.

Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.


1782 рік.

Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.


1784 рік.

Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.


1785 рік.

Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.


1786 рік.

Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.


1789 рік.

У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано ‘Порівняльний словник усіх мов’, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.


1811 рік.

Закриття Києво-Могилянської академії.


1847 рік.

Розгром Кирило-Мефодіївського братства.


1853 рік.

Покалічено видання ‘Літопису’ Грабянки.


1859 рік.

‘Абеткова війна’ 1859 року розгорнулась внаслідок того, що намісник Галичини граф Глуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицькихукраїнців, посилило боротьбу за національне відродження.


1862 рік.

Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу ‘0снова’.


1863 рік.

Валуєвський циркуляр: ‘Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє – ворог Росії’.


1864 рік.

Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.


1869 рік.

Закон чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.


1876 рік.

Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав.

Тож невипадково хор М. Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню ‘Дощик’ французькою мовою.


1881 рік.

Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.


1887 рік.

Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.


1888 рік.

Указ Олександра ІІІ ‘Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами’.


1889 рік.

У Києві, на археологічному з’їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.


1892 рік.

Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.


1894 рік.

Заборона ввезення українських книг з-за кордону.

 


1895 рік.

Заборона української читанки та українських книг для дітей.


1903 рік.

На відкритті пам’ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.


1905 рік.

Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.


1906 і 1907 рік.

Закриття ‘Просвіти’ в Одесі та Миколаєві.


1908 рік.

Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.


1910 рік.

Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.


1914 рік.

Указ Миколи І про заборону української преси.


1919 рік.

Після завоювання України більшовиками – знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень – триста тисяч.


1921 – 1923 роки.

Голод на Україні.


1922 рік.

Ліквідація ‘Просвіт’ на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.


1929 рік.

Арешт українських науковців та духовенства – заміщення їх російськомовними.


1932 рік.

Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди ‘світового співтовариства’, акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.


1933 рік.

Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.


1938 рік.

Постанова ЦК КП(б) про обов’язкове вивчення в школах республіки російської мови.


1939 рік.

Після ‘визволення’ Західної України – закриття частини українських і відкриття російських шкіл.


1940 рік.

Депортація населення Галичини у Сибір.


1946 рік.

Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського.

Голод на Україні.



1947 рік.

Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.


1949 рік.

Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з’їзді партії. На цілину – в Казахстан та Сибір – вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.


1958 рік.

Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17.ІV.1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.


1961 рік.

ХХІІ з’їзд КПРС – нова програма партії про ‘злиття націй’ в єдиний радянський, тобто російський, народ.


1962 рік.

Репресії проти захисників української мови.



1970 рік.

Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.


1972 рік.

Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.


1975 рік.

Нова цензура ‘Кобзаря’ Т.Шевченка.


1978 рік.

Колегія Міносвіти УРСР. Директива ‘Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах’.


1979 рік.

Ташкентська конференція – ‘Російська мова – мова дружби народів’.


1983 рік.

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу ‘Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік’. Доплата за російську мову викладання 15% та поділ класів.


1989 рік.

Постанова ЦК КПРС ‘Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі’ (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.

1990 рік.

Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за росіиською мовою статус офіційної на всій території Союзу.


1994 рік.

Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.


1995 рік.

Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.

Унікальне за своїм цинізмом явище світового масштабу – нищення української мови у Росії як імперській, так, іще гірше, – у Росії комуністичній.

Тим часом прогресивний світ зовсім інакше дивиться на цю справу. Так, у Франції за допомогою комп’ютеризації встановлено, що українська мова є однією з найстаріших мов і однією з найкращих світових.

Мудра Японія, яка після Другої світової війни, будучи переможеною, всі зусилля і фонди надала освіті і за два десятиліття стала однією з найпередовіших держав світу, довідавшись про таку значимість української мови, негайно запровадила в Токійському університеті вивчення українськоі мови.

А так званий ‘старший брат’, який упродовж віків тільки те й робив, що нищив чужі землі і цілі народи, ‘визволяв’ чужі території, неспроможний повністю знищити великий український народ, з усією ненавистю і люттю накинувся на чарівну українську мову, яка входить у п’ятірку найкращих мов світу, з метою повного її знищення. Тож недаремно за Росією, яка, до речі, вкрала у нас саму назву держави, закріпилась ‘слава’ тюрми народів, комуністичного пекла.


Останнє доповнення 25.02.2015 р.



Обновлен 25 фев 2015. Создан 26 янв 2005



  Комментарии       
Всего 1, последний 5 лет назад
--- 31 янв 2011 ответить
Дякуємо вам за надану інформацію!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
free counters Locations of visitors to this page Погода в Україні